top of page

Як українська казка в тайському перекладі набула нового сенсу

Раніше я вже розповідала про те, що переклала казки своєї прабабусі тайською мовою. Зокрема цікаво вийшло з казкою про їжачка, якому інші тварини допомагають підготуватися до зими. Це історія про передбачливість, допомогу і вдячність. Так в українській версії.


У процесі роботи ми з перекладачем вперлися в слово «куниця». У них такі тварини не водяться і дітям невідомі, хоча відповідне слово мають. У них є схожа тварина — мангуста, оцю люди знають. Він питав, чи варто замінити. Я сказала, що ні. Я хотіла якраз зберегти в перекладі антураж української природи. Він зі мною погодився, втім сказав, що в них слово «куниця» має дуже негативне звучання. Хижа погана тварина. Неприйнятливо для дитячої книжки.


Я розпитала його, чи є можливість використати пестливу форму. От у нас таких форм дофіга. Їжак — їжачок, лиса — лисичка. Тощо. Я припустила, що так можна пом’якшити «куницю». Він сказав, що над цим уже думав під час роботи над іншими моїми казками. Пестливих форм немає, але у тайській мові активно користуються префіксами, які позначають родинний зв’язок, — і через це висловлюють ніжне ставлення. Ці префікси застосовуються не тільки для безпосередньо родичів, а й також просто для неформального спілкування.


Так у їжачка з’явився префікс «молодший, маленький». Це доречно, бо за сюжетом це його перша осінь. А куниця зробилася «тітонька» — і це якраз зробило її образ м’яким і дружнім. Інші тварини теж стали «тітоньки». А казка загалом набула нової моралі: молодшим варто вчитися в старших.


Тож, тайською мовою це казка про передбачливість, допомогу, вдячність — і також про те, що старших буває корисно послухати.


І я думаю, що це чудово.

Коментарі


bottom of page