Це Олег Новосад. Заняття текстом перейшли в нову площину з його першим листом у моїй пошті.
З того дня пройшло декілька місяців. Маленьким мавпочкам, що носять кілобіти інформації інтернетом, доводиться бігати швидше, бо пишемо ми одне одному доволі багато та часто. Разом з Олегом ми створюємо мобільний додаток, аби ви змогли здобувати ще більше задоволення від української.
Сьогодні особливий день, адже на запланований дзвінок у нас призначене не обговорення робочих питань, а інтерв’ю.
— Олеже, скажи, чи ти пам’ятаєш, з якого допису почав мене читати?
— Так, це один із тих постів, де потрібно було знайти єдине правильно вжите слово поміж інших. Я й раніше бачив дописи в репостах друзів, але саме після тієї добірки, захотілося підписатися та читати контент сторінки системно.
— Я знаю, що ти дуже любиш музику та навіть створюєш власні композиції. Мені цікаво чи є щось спільне в музиці та програмуванні?
— В IT я люблю структурований підхід та можливість креативити. Саме ці дві речі потрібні і для створення музики. Мої треки складаються з блоків, які між собою пов’язані. Для мене це процес водночас творчий та дуже логічний. Під час роботи над треками я пильную купу показників, цифр. Гармонійний звук — це зазвичай результат застосування багатьох правил та законів. Водночас із тим музика також дозволяє всі їх порушити, розігнатися і створити щось дивне та прекрасне.
— Поділися, будь ласка, де ти шукаєш натхнення для музики та програмування?
— В природі та людях. Я навчився не фотографувати пейзажі одразу, а спочатку дивитися на них та пробувати відчувати, розуміти, осягати… Потім інколи вже вмикаю камеру. І мені подобається спостерігати за тим, як люди роблять досягнення, а також дізнаватися про те, який шлях вони пройшли до визнання. На ньому завжди багато подій та емоції. Це складно та цікаво.
— Недавно я спіймала себе на думці, що вважаю додаток нашою з тобою спільною дитиною. Скажи, ти теж це відчуваєш?
— Так, таке відчуття є. Про спільний бізнес чи проєкт часто кажуть: «це наше дитя». Думаю, це правильно й до цього саме так потрібно ставитися. Щоправда, я себе більше відчуваю вітчимом, ніж батьком, бо пристроївся пізніше (сміється). Проєкт придумала ти та вже поставила на ноги. Я з’явився пізніше, на тому етапі, коли цю дитину треба вивести трохи далі, за межі вже освоєної території, навчити нових речей та познайомити з більшою кількістю людей.
Цього відчуття батьківства в нас не було б, якби все диктувалося кимось одним. Але коли в чомусь участь беруть двоє, то результат набуває безпрецедентних рис. Ти є авторкою контенту, а я — технічної частини. Формально наші ролі чітко розділені, але за фактом я бачу, що ми впливаємо на роботу одне одного та її видозмінюємо. Коли в тебе виникає творча ідея, то вона доповнюється моїм інженерним баченням, переосмислюється та втілюється в новому вигляді. І навпаки.
— Так, я повністю з тобою погоджуюся. Уже сам процес роботи над контентом для додатка зробив мій підхід до творчості інакшим. Я побачила нові можливості — і це надзвичайно круте відчуття. Скажи, якби наш мобільний додаток був музичною композицією, то якою?
— О, він буде такий трошки крейзі й дуже теплий, добрий. Якщо б він був піснею, то однієї з тих сонячних та радісних пісень, які слухаєш зранку, а потім ходиш та цілий день їм підспівуєш. Щось типу “Роксоляна” або Dance Monkey.
— Dance for me, dance for me, dance for me, oh, oh, oh», ти про цю пісню? Я її зараз тільки згадала — і я вже підтанцьовую.
— Так. Ким би ти не був, де та коли б не відкрив наш застосунок, тобі буде добре.
— А потім «… I’ll make you do it all again?» («… повторимо ще раз» — слова з пісні)
— Саме так!
— Мені подобається! Знаєш, цього року з усіма нами трапилося багато поганого. Робота над мобільним застосунком — це те, що особисто зі мною трапилося з хорошого, і я дуже цим тішуся.
Я дякую Олегу за розмову та спільну роботу. Ми ще трохи говоримо про те, як зробити додаток ще соковитішим, записуємо собі завдання та розходимося, щоби поринути в роботу знову.
Застосунок скоро буде. Я вже клацала його робочу версію. Зізнаюсь: це так класно — аж до лоскоту в носі — бачити, як на екрані вантажиться мій логотип, жовті рамочки та знайомий контент. Ще мусите чекати, доки ми все допрацюємо. Буде.