top of page

Помідори, томати, баклажани та парадички

Фрукти й овочі людство почало їсти дуже недавно — це якщо говорити узагальнено й у масштабі століть та тисячоліть. На це були причини: по-перше, майже всі добре відомі вам плоди спочатку були маленькими та гіркими. Великими та смачними, якими ми їх знаємо зараз, вони стали пізніше, завдяки селекції. По-друге, серед рослин часто трапляються отруйні. Наприклад, картопля. Бачили як вона цвіте? Потім на місці квіточок виростають ягідки, вони — це отрута. Бульби, які ми їмо, вони в принципі безпечні. Але! Якщо тільки не залишити їх під яскравим світлом. Тоді вони зеленіють — і теж стають отруйними. Це ми зараз знаємо. Раніше люди не знали — і трималися від плодів подалі.


Селекція змінює світ та наше відношення до нього. Наприклад, у часи мого дитинства всі рецепти з баклажанами починались із того, що ці овочі потрібно було відварити в солоній воді. Це потрібно було для того, щоб вони перестали бути гіркими. Зараз про це юні кухарі навіть не чули. Ті баклажани, що вирощуються та продаються тепер, уже інших, удосконалених сортів.


Баклажани як дика рослина з’явилися на перетині сучасних Індії та Китаю. Перші згадки про нього написані санскритом. У 7 століття араби, що поверталися з Індії та Персії, привезли баклажани на Піренейський півострів. Звідти баклажани вже розповсюдилась Європою, а потім — й Америкою. Зараз баклажани насамперед асоціюється з арабською кухнею, стравами Греції та Туреччини.


У Європі баклажанів довгий час боялися та називали «нездоровими яблуками» або «шаленими яблуками». Річ у тім, що перестиглі баклажани містили алкалоид соланин, що у великих дозах направду може бути дуже отруйним та викликати галюцинації. Відношення до цього овоча змінила юдейська громада: через свою непопулярність баклажани були дешевими. Ці овочі ставали в пригоді тим, хто був змушений заощаджувати на таких дорогих продуктах як м’ясо та яйця. Юдеї помітили, що харчуватися баклажанами — не так уже й погано. Навіть є свої переваги: ці овочі виявилися поживним, смачними, ще й надавали їжі приємний аромат. Вони добре зберігались, тож їх можна було брати із собою в подорожі. З ними можна було придумати чимало різних рецептів.


На початку 1540х років іспанці привезли з Америки до Європи ще один нікому невідомий плід: томат. Томати поступово розповсюдилися країнами, в 1550 році про них уже знали в Німеччині та Нідерландах. Також португальці відвезли їх до Індії, де вони моментально стали невід’ємною частиною багатьох страв. Що доволі неочікувано, враховуючи, що Середній Схід почав їх вирощувати та вживати тільки аж через 300 років.


Європа довго вважала помідори рослиною суто декоративною. До речі, коли я перед пандемією була в німецькому Потсдамі, то бачила помідори на клумбах біля палацу. Мене здивувало, чому овочі посадили разом із квітами, а потім я поцікавилась їхньої історією — і зрозуміла. Гарно ж: зелений кущик із червоними кульками.


Перший рецепт із помідорами датується 1692 роком. Італійський кухар Антоніо Латіні в кулінарній книзі розповідав, як приготувати томатний соус. Додавати томатний соус у піцу в Італії почали ще років так через 150 після цієї книги.


В 1817 році Одеса здобула статус порто-франко, тобто вільного порту, що міг здійснювати безмитну торгівлю. Цілком очікувано, що в місті швидко з’явилась велика кількість цікавих та незвичних товарів. Серед них — і овочі, які ми зараз називаємо баклажанами та помідорами. Виходить, що їх завезли одночасно. Більше того, і ті, і ті (і картопля теж) з біологічної точки зору є родичами: пасльоновими, хоча й виникли на різних континентах. Життя неймовірне.


В українській мові не було няіких слів, щоби позначати таку екзотику, тож довелося користуватися підслуханими під іноземців. Іноземці казати «патлиджан» або «хинециш ягде», тобто «китайська ягода». Якщо «патлиджан» ще можна вимовити, то спробуй скажи оте «хинециш ягде»! Тож слов’яни Одеси овоч швидко переіменували в «сині»: слово схоже, та й колір підходив. Якщо ці сині, то помідори — червоні! Або красненькі. Нагадаю, що красний — це праслов’янське про красу.



====


За моїми спостереженнями, зараз на території України всюди найчастіше баклажанами називають саме баклажани, а помідорами — саме помідори. Слово «томат» теж розповсюджете, але зрідка трапляється в розмовній. Здебільшого воно — для супермаркетів, кулінарних книг тощо. Саме слово — ацтецьке, тобто його привезли в Європу з Південної Америки разом із самими плодами.


Слово «помідор» дійшло до нас з італійської мови. Воно виникло внаслідок злиття трьох елементів: pomo «яблуко», d’, скороченої форми прийменника di «від», й оrо «золото». Тобто, італійське pomo d’oro — це буквально «золоте яблуко».


І зараз буде несподівано. Чи ви колись думали, що слово «помідор» якось підозріло схоже на слово «помада»? Спочатку помадою називали прозорий крем для укладки волосся. Його виготовляли із жиру та яблук. Звідки й назва: помада.


====


Ви знаєте, що я з Криму. У нас там помідор — це про помідор. Помідорка — це коли вмовляють дитину його з’їсти. Дитині може бути скільки завгодно років. У часи мого дитинства помідори традиційно брали із собою на пляж. Окремо загортали у фольгу сіль. У цьому була своя романтика: на березі моря помідор потрібно було посипати сіллю та з’їсти, а хвостик закопати в пісок. Не робіть так, із сучасної точки зору це свинство.


Томат — це в нас було про сік із помідорів. Щоліта врожай помідорів проганявся через спеціальну машинку, схожу на м’ясорубку, тільки з іншою насадкою. У результаті виходив сік, воно варили та закручувати в банки, а потім цілу зиму додавали в борщ та інші страви. Звичайно, його можна було купити готовий, але магазинний сильно програвав за смаком домашньому.


Зараз я у Львові. Найбільш розповсюдженою формою тут, як і всюди, є «помідор».

Але, щоб зважити овочі в супермаркеті, потрібно набрати «томат» на екранній клавіатурі. Якось мужчина в черзі переді мною набрав «помідора» — й екран йому сказав, що такого в них в асортименті немає.Також я чула, що раніше тут казали помІдор, з наголосом на польский манер.


Закарпаття та деякі інші регіони на заході називають помідори парадичками або парадайками. Коли тільки помідори з’явилися в Європі, люди їх порівнювали з яблуками через їхні розмір, колір та форму. Відома історія про Адама та Єву зв’язує яблука з раєм. Латиною рай — paradisus. Спочатку в німецькій мові з’явилось слово Paradeiser для помідорів, потім воно розповсюдилось — і докотилось до нас.


Короткі висновки:

👉 помідори — це слово з італійської мови,

👉 томати — це з ацтецької,

👉 бакалажан — це з турецької мови та санскриту,

👉 картопля, баклажани та помідори — родичі з погляду біології,

👉 хоча вони виникли на різних континентах,

👉 в Україні вони з’явились водночас,

👉 спочатку в Одесі,

👉 слова «синій» та «красний» — це з праслов’янської мови,

👉 до речі, слово «червоний» — з польської.


Декомунізовувати «синенькі» НЕ треба, бо це слово в нас з’явилось задовго до комуністів.


Ну і так. Перед вами мапа регіональних синонімів до слів “помідор” та “томат”. Дякую кожному, хто прислав слова!





293 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Commenti


bottom of page