Життя як "Форт Буаяр"

Було колись таке ТВ-шоу, яке називалося «Форт Буаяр». У ньому показували, як у фортеці серед моря біля берегів Франції облаштували кімнати із квестами, які команда гравців проходила. Завдання були дуже різноманітними. Деякі на логіку, деякі на сміливість, деякі на вміння взаємодіяти. Усі з елементом загадковості. Дуже атмосферне було шоу: замки, ключі, клепсидри, ґрати, тигри. Там ще була така цікава музика на заставці: туууум! ту-ду-ду-дум! ту-ду-ду-ду! Підійшла б на саундтрек для мого життя.

Я — жінка ділова. І справ у мене багато. Так вийшло, що з виробничих потреб мені знадобився сейф для документів. Я безліч разів користувалася подібними в готелях, це завжди було настільки просто, що проходило непомітно. Фактично, це металева коробка із замком, куди можна помістити папку чи декілька папок із паперами. То я довго не думала: відкрила найпопулярніший український інтернет-магазин, обрала сейф та замовила.

У сейфів є особливість: вони зроблені з металу й тому доволі важкі. Ну як важкі: мій був кілограмів 10. Можливо, хтось каже, що це мало. Але багато для мене. Особливо враховуючи, що я тільки недавно пошкодила плече й лікар просив мене руку поберегти.

Покупку привезли, я розрізала пакувальний картон та зняла захисну плівку. Сейф був холодним на дотик та приємно пах новою фарбою. У сейфі я знайшла набір батарейок, а інструкцію зі зміни пароля — ні. Я пробую встановили пароль навмання, але в мене не виходить: я не можу згадати, як саме це робилося в готелях. Чи там були сейфи інших моделей?.. Відкриваю ютуб, щоб знайти допомогу.

Відео про сейф моєї моделі є лише два. Одне записано чоловіком, інше — жінкою. Події в обох роликах розвиваються за однаковим сценарієм:

«Ось тут повертаємо, ось тут натискаємо, ось тепер пробуємо відчинити… Ой, бля. Постав на паузу». Далі на монтажі склейка й потім відео продовжується: «Ось, бачите, ми тут повернули, тут нажали — і все працює».

Мене насторожує склейка, але я пробую повторити маніпуляції: повертаю, натискаю і, так само, як автори відео кажу «бля», бо нічого не працює. Сейф не зачиняється автоматично, як мав би. А якщо його закрити вручну, то він потім не відкривається комбінацією. Тільки ключем. Так не має бути. Я дзвоню продавцю.

— Добрий день, вибачте, що турбую. Я тут уже півтори години граюся із сейфом, передивилася всі відео з ютуба, у мене все одно не виходить. Допоможіть, будь ласка, розбіратися, можливо, я щось не так роблю?

Мужчина на тому кінці зітхає:

— Пані, поверніть, натисніть — і має працювати.

— Ну ось, повертаю, натискаю — не робе.

— Ви не то натиснули. Натискайте уважніше.

— Я натискаю, як ви кажете.

— Запишіть відео і скиньте мені.

Я знімаю відео і відправляю. Не відправляється, бо задовге. Ми з’ясовуємо в чаті, який файлообмінник треба, я заливаю відео туди. Через деякий час дзвонить мужчина:

— Спробуйте замість решітки натискати зірочку.

— Але ж ви казали решітку.

— А ви спробуйте зірочку. І запишіть відео.

Пробую із зірочкою. Не робе. Записую. Заливаю на файлообмінник. Пів на дванадцяту ночі.

— Добрий ранок, пані Наталю! — Телефонує мужчина замість будильника. — Справа може бути в батарейках. Поміняйте їх, а потім спробуйте знову.

— Із зірочкою чи решіткою? — питаю я, але мужчина вже поклав слухавку.

У мене інтенсивне життя і купівлю батарейок не так легко в нього вписати. У магазин із ними я потрапляю тільки через два дні. Я приношу їх додому, розпаковую, вставляю в сейф, повертаю. Натискаю. Із зірочками. Із решіткою. Не робе. Я записую два відео — і із зірочкою, і з решіткою — та відправляю мужчині. Через файлообмінник, звичайно. На годиннику чомусь знову ніч.

— Пані Наталю, добрий ранок. Ви задуже часто повертаєте та натискаєте. Дайте сейфу відпочити і спробуйте знову. І зробіть відео.

Я чекаю і пробую знову. Мужчина записаний у мене в телефоні, бо вже ж не чужі люди. Дзвоню йому:

— Все одно не робе. Можна я не буду відео знімати?

— Може бути, що у дорозі відійшов контакт. Поставте сейф дибки і спробуйте…

— Послухайте, я купила сейф, який має працювати в горизонтальному положенні…

— Добре, відправляйте його нам, ми розберемось.

Я думаю, чи сейф міняти на інший, чи просити повернення коштів? Тим часом мужчина скидає мені адресу. Харківська область. Блін. Як вони там виживають? Ще й сейфи роблять? І трубку беруть, і намагають підказати… Напевно, їм ці гроші дуже треба. А мені потрібен сейф. Нехай пришлють інший.

Хороша новина: ми з’ясували, що це несправний сейф. Продавець погоджується його поміняти. Погана новина: посилку треба якось відправити.

Я відкриваю застосунок Нової пошти та обираю доставку від дверей до дверей. Мені передзвонює оператор:

— Кур’єр буде у вас сьогодні ввечері. Скажіть, маєте когось погрузити відправлення?

— В сенсі погрузити? Я ж замовила від дверей.

— Кур’єр не буде виходити з машини. Вам потрібно принести відправлення до нього.

— Як не буде? Це ж він же мені і приніс це саме відправлення декілька днів тому.