top of page

Для чого в школі було потрібно вчити вірші?

Оновлено: 22 квіт. 2023 р.


Почну з того, що я взагалі-то більше люблю прозу. У школі віршами мене та інших тортурили, ми це не любили. Ми якось вчили їх так, щоб розповісти — і щоб від нас відчепилися. Також практикували одним оком дивитися на вчительку, а іншим підглядати у книгу. Біологи скажуть, що людський організм не дозволяє виконати такий маневр. Але неможливе стає можливим, коли ти — школяр, й останнє, на що ти хочеш витрачати час, — це уроки.



Я вже трохи зросла і відкрила для себе декілька причин, чому вчити вірші в школі насправді було вдалою ідеєю. Звичайно, деякі з тих творів, що ми вчили, варто було б замінити на сучасніші та більш зрозумілі в юному віці. Але це не дуже важливо. Що насправді важливо, я розповім нижче. Це просто мій погляд. У кожного з вас може бути інше бачення.



1. Ритм


Вірші потрібні для того, щоб відчути музику та ритм у мовленні. Цей ритм — це щось таке майже невловиме, магічне, ірраціональне. Так, ми знаємо про риму та розмір віршованих рядків, але ж бувають і вірші зовсім і без рими, і без визначеного розміру, проте все одно співочі. Цікаво, що кожне слово окремо — це ще не вірш. Декілька слів разом — теж ще не вірш. А от декілька слів гармонійного значення та розташовані в гармонійному порядку — це, ймовірно, вірш. Це дивно, це чарівно, це загадково. І дуже гарно. Можливості мови безмежні.



Якщо ви колись пробували створювати вірші, ви знаєте, що це доволі складно зробити за схемою. Поети зазвичай кажуть, що вірші їм «прийшли». Вірші розвивають праву півкулю та її можливості здогадуватися, прогнозувати, вигадувати нове, фантазувати. Ви можете зараз сказати, що це не дуже практичні речі. Але подивіться, які блискучі нестандартні рішення знаходить наше ЗСУ і з дерев’яними хаймарисами, і з усім іншим. Геніальне можуть придумать люди, у яких розвинуте творче мислення.





2. Взаємозв’язки


Вірші недостатньо просто читати. Важливо вчити їх саме на пам’ять. Це теж доволі складно, бо потрібно пам’ятати, що там йде за чим. Але. Але. Варто звернути увагу на логіку автора, і стає легше. Наприклад:



Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.



Спочатку подяка за день, потім Ліна Костенко конкретизує: за втому. Потім перелічує, що саме їй сподобалося в цьому дні: вона бачила ліси та поле. Вона вдячна за світанок та зеніт. Це логічно, що спочатку світанок, а потім уже сонце підіймається в зеніт. Отже, коли ми розібралися із цим, то тепер запам’ятати послідовність слів стає набагато легше, а спосіб, у який влаштований світ, стає зрозумілішим. Крім того, ми вчимося логічно пов’язувати події. Бонус: якщо хтось не знав, то тепер дізнався, що так зеніт. Це найвища точка небесної сфери, сонце проходить її приблизно опівдні.



Для чого потрібно мислити логічно? Для того, щоб нас було складно обдурити і для того, щоб ми могли винаходити речі, які будуть робити наше життя легшим та кращим. Створення комп’ютерів та програмного забезпечення, розробка стратегії перемоги — для всього цього корисна логіка.



3. Пам’ять — це не шафа


Вчити вірші потрібно для того, щоб зрозуміти, що людська пам’ять влаштована не так, як шафа, й не так, як пам’ять комп’ютера. Чим більше речей ми поміщаємо в шафу, тим менше в ній залишаєься вільного місця. Але чим більше ми запам’ятовуємо, тим більше ми можемо запам’ятати ще. У першому класі мені було складно вивчити один короткий вірш. У старших класах я вже вчила декілька довгих за день. Зараз я доросла і мріяла б, щоб у мене були такі легкі задачі, як просто вчити вірші. Бо тепер я мушу запам’ятовувати набагато більші об’єми інформації: закони, правила, порядки, хто кому ким приходиться, де що лежить тощо.



Для чого потрібна пам’ять? Для виживання. Наведу приклад із тваринного світу (я люблю тварин, що зробиш): у слонів майже абсолютна пам’ять. Вони пам'ятають усе: де вони були, що робили, хто їм допоміг, хто їх образив. У коней — теж дуже добра. Більше того: у табуні коней головним стає той, хто краще за інших знає, де була їжа, де була вода, де було безпечно, де було не дуже. Він може вести за собою інших. Пам’ять допомагає зберігати досвід, уникати неприємних ситуацій та триматися безпечних та приємних.



4. Знання


Цікаво, що одну й ту саму думку можно висловити і прозою, і віршами. Тільки віршами це зробити зазвичай складніше, проте виходить круто. Більш емоційно. Якщо людина написала вірш про кохання, це мало б бути дуже сильне почуття. Якщо це вірш про війну, у ньому буде багато болю. Якщо це вірш про природу, він буде передавати захоплення так, як це навряд чи вдалося б сказати прозою. Вірші складають про дуже важливі події та переживання. Коли ми вчимо вірші, ми дізнаємося, що мало велике значення для їхніх авторів.



Писати вірші доволі складно. Для того потрібен великий словниковий запас, щоб знайти влучне слово вдалого розміру. Саме у віршах часто трапляються маловживані слова. Наприклад, «зеніт». Коли ми вчимо вірші, ми маємо нагоду дізнатися нові слова та сенси. (Так само, як і в нашому мобільному застосунку, це була хвилинка реклами).





5. Щось спільне


Вірші допомагають встановлювати стосунки. Якщо хтось цитує мого улюбленого поета, то це цікаво. Це одразу спільна тема для розмов. Можливо, у нас великою мірою співпадуть також погляди на життя та бачення світу. Ми можемо стати друзями. Інколи люди вважають, що вірші — це романтично. О, скільки жінок (і не тільки жінок) закохувалися в тих, хто присвячував їм вірші. І ще закохаються. Про значення та користь віршів у сфері пікапу не буду далі розповідати, ви й так знаєте.



6. Тренажер


Вивчені на пам’ять вірші — це тренажер для того, щоб у майбутньому писати власні вірші та пісні. Підлітки часто мріють співати або грати у власному бенді. Для цього як мінімум потрібно мати розвинуте відчуття ритму, а також знати, як люди створювали пісні раніше. Кожен митець відштовхується від досвіду попередників та потім створює щось нове.



До речі, не тільки підлітки мріють про власний бенд. Я знайома з людьми, які у віці 50+ років пішли вчитися на співаків та музикантів, а тепер дають концерти. Це дуже круто, вони кайфують від життя та власної творчості. Звичайно, що зараз такі часи, що далеко не кожен має можливість приділяти час віршам та співам. Але ж так не завжди буде. Перемога щодня стає ближчою.



Отже, я думаю, що вчити вірші на пам’ять — це дуже цікаво та корисно. Це стимулює і логічне, і творче мислення. Це відкриває можливості для спілкування, творчості та розвитку. Вірші можуть допомогти кожному з нас стати ще кращою людиною. Вірше — це не єдиний спосіб прокачатися, але дуже простий, доступний та дієвий.



Я знаю, що є такий невмирущий аргумент: «мені це в житті не знадобиться». По-перше, ми не знаємо, що саме та коли нам знадобиться в житті. Кажу, як людина, якій придалося знання турецької мови, щоб відвезти кішку до ветеринара в Нідерландах, де я взагалі-то не планувала бути. По-друге, хочу сказати, що, на мою думку, бажано жити так, щоб принагідно користуватися всім, що у вас є. Можливо, колись ми зможемо жити у світі без війн, хвороб та катастроф, якщо кожен із мешканців планети буде мислити логічно та творчо, пам’ятати події та робити висновки, цінувати стосунки та приділяти час творчості. Я знаю, звучить оптимістично, але ж як було б чудово!




853 перегляди0 коментарів

Останні пости

Дивитися всі

Comments


bottom of page