Ми ніколи не дізнаємося правди, але я зараз спробую трошки підняти завісу таємниці минулого. Ця майже детективна історія трапилася давно. Людська пам’ять не зберегла ані імені, ані більшості деталей. Інформація є тільки про стать та будівельні матеріали.
Є різні версії того, що сталося. У всіх у них збігається те, що дійовою особою була жінка. Що ми знаємо про неї? Ймовірно, вона була з тих старанних людей, що люблять доводити почате до завершення. Навіть попри непередбачувані складнощі. Мовою бізнесу, орієнтована на результат. Також ми знаємо, що вона була схильною до пошуку творчих рішень. Можливо, зараз у вас виникло бажання взяти собі таку на роботу, але дочитайте до кінця.
Далі. Час події. Будівельні матеріали, які теж вказані в джерелах, перестали широко застосовуватися приблизно 70 років тому. Тож подія відбулася не пізніше середини 20 століття. Можливо, навіть набагато десятиліть раніше.
Де відбулася подія? Ми знаємо, що це була хата, збудована за старими екологічними технологіями. Для її будівництва використали деревину та глину. За деякими даними, ще смолу та кізяки. Кізяки — це екскременти худоби. Зараз не дивуйтесь, так правда робили. Ні, не смерділо. На жаль, недоліком такої дружньої до середовища будівлі була потреба в постійному обслуговуванні та регулярних ремонтних роботах. Підлогу зробили з глини, вона швидко затиралась, тож її постійно наново мазали.
За наявними даними, у хаті був також димар, що вказує на наявність печі та прохолодну кліматичну зону. Піч теж часто мазали глиною. Також можна сказати, що хата знаходилася в доволі вологому кліматі, адже потребувала підведення стін смолою для запобігання руйнування від дощів. Отже, ми можемо дійти висновку, що подія відбулася десь у середній смузі України.
На те, що це була саме Україна, вказують не тільки традиційні технології будівництва, а також і той факт, що дійова особа, очевидно, доволі багато їла. Джерела також вказують на те, що жінка була емоційною та відкритою до спілкування, адже це саме від неї інші люди дізналися про те, що відбулося.
Подія набула великого розголосу. Кожна родина обрала для себе одну з коротких її версій і часто вживає для позначення неякісної роботи або браку ресурсів. У нас вдома завжди казали так:
«Срала баба, мазала, як глини не стало»
Я знаю також інші варіанти, їх чимало:
«Срала баба, мазала, у димар вилазила»
«Срала — мазала, сцяла — підводила»
«Срала, мазала, ліпила, бо не стало кізяків»
«Срала, мазала, ліпила, тільки глини не хватило»
«Срала, мазала, в піч лазила»
«Срала, прала, мазала»
«Срала, мазала, пекла»
«Срала — мазала, дупу показувала»
«Срала, мазала, ліпила - розчиняла пироги»
«Срала, мазала, гімна не стало»
«Срала, мазала у вікно вилазила»
«Срала, мазала, білила»
«Срала, мазала, гадала: візьметься чи ні»
«Срала — мазала, бігала — розказувала»
«Срала — мазала, плакала — розказувала: не хватило глини»
Багато років тому, завдяки якійсь відчайдушній жінці, у нас з’явилася фраза, без якої ми тепер не можемо обійтися. У мене немає сумнівів у тому, що все так і було насправді. Бо таке не вигадаєш.
Підтримуйте мене донейтами через сайт https://www.tekstom.com/ або PayPal letsmaketext@gmail.com
Срала, мазала, витирала