top of page
Фото автораНаталя Місюк

Походження книг

Оновлено: 9 лист. 2022 р.



 

АВТОР INCUNABULA

ПЕРЕКЛАЛА З АНГЛІЙСЬКОЇ НАТАЛЯ МІСЮК


 

Сир, равлики, Ісус, спідня білизна та окуляри - ось п`ять головних причин, чому кожна сучасна книга має саме такий вигляд.



 

Європейська цивілізація побудована на шинці та сирі, тому що вони здатні зберігати протеїн протягом усієї крижаної зими.



Без шинки та сиру міські суспільства більшості країн Центральної Європи не могли б існувати.



Шинка та сир також є причиною появи книг у твердій обкладинці. І ось чому. Сир означав, що самиці овець і корів зазвичай були ціннішими за самців, яких відповідно різали молодими, оскільки їх не було сенсу годувати взимку. Шкури цих тварин використовувалися для виготовлення веленю, що стає основним матеріалом для виробництва книг у Європі.



Велень має тенденцію коробитися, він не лежить абсолютно рівно, як папір. Тож його зв'язували між важкими дерев'яними дошками, щоб тримати рівним — це прототип книги у твердій обкладинці. Такий книжковий формат був дорогим, складним у виготовленні та схильним до пошкоджень, тому він майже ніколи не зустрічався за межами Європи.



Зрештою, книга у твердій обкладинці існує через сир. Сир — це один з п'яти факторів, чому західна книга стала саме такою, якою ми її знаємо. Інші чотири — це равлики, Ісус, спідня білизна та окуляри. Якби хоча б один з цих факторів був відсутнім, усі книги, що існують сьогодні, виглядали би зовсім інакше. Я поясню чому.



Є, як не дивно, лише чотири певних незалежних походження писемності, з яких сьогодні збереглося лише два, й існує лише ОДИН алфавіт — той, який розробили фінікійці, з якого походять усі інші, включно з латиною та кирилицею.



Особливістю алфавіту (на відміну від складового письма) є його здатність пристосовуватися до зображення абсолютно різних звуків та мов. Це, ймовірно, було важливим для фінікійців, цивілізація яких простягалася тисячма кілометрами вздовж узбережжя Середземного моря.



Фінікійська цивілізація поширилася на ці величезні прибережні простори хоча б частково через економічну важливість видобутку барвників для її промисловості. Морський равлик — мурекс Болінус Брандаріс — забезпечив затребуваний фіолетовий барвник, яким фінікійці славилися.



Отже, без морських равликів не було би ані великої фінікійської цивілізації, ані широкого використання фінікійського алфавіту, з якого походить сьогоднішня наша абетка. Без абетки не було би поширення рухомого типу друку (як не було в Азії, де цей метод випробовували, але все ж віддали перевагу друку на дерев'яних блоках).


«Коротко: й аркуші у будь який книзі, що ви читаєте сьогодні, і майже повсюдне поширення друку рухомим типом на Заході — обидвоє зобов'язані своєю появою морським равликам»



Ось чому наші книги залежать від сиру та равликів. А як щодо Ісуса, спідньої білизни та окулярів?


В давнину книгу в Європі та на Близькому Сході писали на табличках або на сувоях. Розповсюдження рукописної книги у II та III століттях нашої ери співпало з раннім поширенням християнства, і саме ранньохристиянські тексти набагато частіше можна було зустріти у такій формі, ніж світські.



Причини цього неясні, і всі гіпотези певною мірою можна оспорити. Одна з ідей полягає в тому, що християнство поширювалося шляхом прозелітизації проповідників, котрі тримали свої рукописні книги-євангелії в одній руці (для розгортання сувою знадобилося б дві), залишаючи іншу руку вільною для жестів.



Хоч би якою була не причина, не можна заперечити, що прийняття формату рукописної книги та майже повний перехід з сувоїв на неї у Європі та на Близькому Сході збігся за часом та був тісно пов'язаним з раннім поширенням християнства.



Отже, ми розібралися з сиром, равликами та Ісусом. До чого ж тут спідня білизна та окуляри?



Без наявності паперу у 15 столітті не було б друкарської революції.



Без нижньої білизни не було б широкого розповсюдження паперу.



Книга в Європі розвивалася саме так, як розвивалася, через спідню білизну. І ось чому. Для традиційного виробництва паперу в Азії використовували волокна з внутрішнього шару кори рослин. Виробництво паперу в Європі розвивалося принципово інакше через відсутність такого корінного джерела целюлози, як, наприклад, шовковиця паперова Broussonetia papyrifera, поширена в Азії.



Лише на початку XIX століття виробництво паперу з деревної маси стало технічно та комерційно життєздатним у Європі. До цього часу папір у Європі виготовляли з ганчір'я. Але якого ганчір'я ?



Ганчірки для виготовлення паперу мали бути, зазвичай , безбарвними та виготовленими з льону, коноплі чи бавовни. Більшість одягу робили з вовни, а вовняні тканини взагалі не підходили для виробництва ганчіркового паперу. Тож що стало джерелом нефарбованої лляної чи бавовняної ганчірки? Передусім нижня білизна.



У той час, як люди, зокрема раби, носили набедрені пов'язки ще за Римської Імперії, лише з часів Середньовіччя носіння нижньої білизни — зокрема, жіночих лляних панталонів та сорочок, а також чоловічих кальсонів — набуло поширення у всіх класах.



Наявність доступної білизни, що, на відміну від вовни, була прохолодною та м'якою до шкіри, стала ключовим чинником цього поширення. Прорив у її виробництві забезпечив винахід у XIV ст. механічної самопрядки для льону. Цей винахід зробив ручне прядіння застарілим та призвіві до вражаючого здешевлення спіднього.



Білизна з льону була нефарбованою, потребувала частого прання, а отже, була схильна до швидкого зносу, тому й стала ідеальним джерелом ганчір'я для виготовлення паперу. А наявність недорогої — завдяки прядильній машині — білизни збіглася з надзвичайно збільшеним попитом на папір у XV столітті.



Друк був економічно вигідним лише через наявність паперу. Він ніколи б не перетворився у XV-XVI століттях на величезну загальноєвропейську індустрію, якби єдиним доступним варіантом був велень — надзвичайно дорогий і складний у роботі.



Виробництво паперу стало життєздатним через наявність лляного ганчір'я. І полотняне ганчір'я існувало — не виключно, але, напевно, перш за усе — тому що люди носили лляну нижню білизну.



Немає білизни — немає ганчірок, немає паперу, немає друку і немає, можливо, жодної книги у знайомому нам вигляді.



Зараз ми поговорили про сир, равликів, Ісуса та нижню білизну. Тепер окуляри!



Винахід окулярів зробив винахід Гутенберга можливим.



Винахід Гутенберга — і розповсюдження після нього європейського друку — були не просто технологічною революцією, а й комерційною. Завдяки окулярам. Ось чому.



Більшість рукописних книг або сувоїв створювалися ситуативно, у разі необхідності. Але друк передбачав виготовлення та фінансування цілого видання — 100 або 1000 примірників — заздалегідь. Потрібно було швидко знайти багатьох покупців, щоб друкарня могла повернути свої капітальні витрати.



З XIII століття база клієнтів, котрі могли купити книги, розширилася за межі традиційних монастирських, духовних та придворних кіл та осягла студентів, науковців та мирян, що призвело до раціоналізації виробництва та організації писарських майстерень.



Все це призвело до падіння собівартості виробництва. Поява друку не тільки шалено прискорила цей процес, але й зробила абсолютно необхідним продаж книг на максимально широкому ринку — друкарство потребувало великої кількості клієнтів, щоб бути комерційно життєздатним.



Тоді й зараз головної демографічною категорією покупців книг були чоловіки — та жінки — віком від 40 років. З набагато вищею долею ймовірності, ніж молодші люди, ця вікова група мала велику кількість вільного часу для читання та, що важливо, достатньо грошей чи наявний дохід, необхідні для, власне, купівлі книг.



Проблема — тоді й зараз — полягає в тому, що більшість людей від 40 років більше не можуть читати комфортно (або навіть взагалі) через природну пресбіопію — вікову далекозорість, що неминуче настає з досягненням середнього віку…



Більшість істориків вважає, що перші окуляри були виготовлені італійськими майстрами в Пізі (або Венеції) близько 1285-1289 років. Ці лінзи для читання мали форму двох маленьких збільшувальних окулярів та були встановлені у металеві або шкіряні кріплення, збалансовані на переніссі.



Виробництво та використання окулярів швидко поширилося Європою з кінця XIII століття. До 1301 р. їх продаж у Венеції регулювали. Наприкінці XIV століття окуляри були предметами загального вжитку, широко доступними скрізь.



Отже, коли Гутенберг заснував свою друкарню у 1450-х роках, коло його клієнтів, а також клієнтів усіх друкарень, що слідували за ним у наступні десятиліття, охоплювало всю важливу демографічну категорію 40+, яка завдяки окулярам мала можливість комфортно читати надруковані книги.



Без окулярів у Гутенберга було б значно менше клієнтів. Можливо, занадто мало, щоб його новий підхід до друку був комерційно життєздатним, враховуючи, що економіка раннього друку була дуже тонко збалансована між успіхом і невдачею.



Варто почитати чудову книгу "Зір Відродження: від окулярів до телескопів" Вінсента Іларді про ранню історію окулярів для читання — це цікава тема з усілякими розгалуженнями в інші сфери, окрім книговиробництва.



Отже — нарешті — після цієї звивистої розповіді, ми бачимо, що сир + равлик + Ісус + білизна + окуляри = книга.



Що і треба було довести!




Деякі прискіпливі читачі скаржилися, що розділ про морських равликів є недостатньо зрозумілим. Тож дозвольте мені детальніше розповісти про зв'язок між ними та книгами.



Я не кажу , що ми не мали б системи письма без фінікійців (або барвника з мурекса). Звичайно, ми б її мали. Я хочу сказати наступне:



1. Без барвника з мурексу фінікійська цивілізація, ймовірно, розвивалася інакше, як у часі, так і у просторі.



2. У результаті цілком можливо — можливо, навіть ймовірно — що греки розробили або прийняли б іншу систему письма, а не конкретно ту, якою користувалися фінікійці. Пам'ятайте, що майже всі європейські алфавіти, у свою чергу, походять від грецького.



3. Говорячи глобально, алфавіт є надзвичайно незвичайною формою системи письма. Більшість систем письма (хороший приклад китайська) — це склади, поєднані з логограмами. Це, мабуть, «природна» форма систем письма.



У XIX столітті, коли місіонери створювали системи письма de novo для корінних народів Америки чи Азії, вони майже завжди використовували складове письмо (хоча вони самі писали за алфавітом). Склади просто набагато легші та природніші для вивчення.



4. Характеристика всіх складових систем письма полягає в тому, що вони вимагають набагато більше графем — тобто символів — ніж алфавіт. Якщо складові графеми також поєднуються з логограмами, це число може бути дуже великим — наприклад, потенційно 50 000+ для китайської та японської мов.



5. Непереборний успіх рухомого типу друку на Заході з середини XIV століття тісно пов'язаний з невеликою кількістю графем у нашій унікальній і незвичайній системі письма, алфавіті.



Легко уявити складність, витрати та загальні труднощі підбору та встановлення форм для багатьох сотень чи тисяч різних літер, а не кількох десятків, які у нас є.



6. Це є основною (хоча і не тільки) причиною того, що рухомий тип друку — хоч і був розроблений у Китаї та Кореї за століття до Заходу (і використовувався в Японії наприкінці XVI та XVII століття) — ніколи не прижився там такою мірою, як у Європі.



У всіх цих трьох країнах майже повністю відмовилися від рухомого типу друку із загальним поверненням до використання дерев'яних блоків. Китай, Японія та Корея продовжували використовувати друк на дерев'яних блоках до появи таких технологій, як літографія та друк зі стереотипа у XIX столітті.



Отже, коротко кажучи, можна провести лінію від барвника-мурекса через фінікійський алфавіт до унікального успіху рухомого типу друку на Заході, успіху, який більше ніде не зустрічається у такому вигляді, особливо на територіях, наприклад, в Азії, де не-алфавітне письмо є нормою.



Автор: incunabula


Джерело: https://twitter.com/incunabula/status/1434803424642621440


Переклала з англійської Наталя Місюк



53 перегляди0 коментарів

Comments


Commenting has been turned off.
bottom of page