У нас із вами є особливий різновид числівників, якими не користуються в навчальних закладах. Ви не почуєте їх від математиків та фізиків. Але ці числівники є.
Коли я була маленькою, мої старші тримали курей. Мені було дуже цікаво, скільки яєць знесли птахи сьогодні чи вчора, то ж я запитувала в бабусі. Вона не любила ці запитання, відповідала загальними словами або уникала відповіді:
— Не добре лічити, — пояснювала вона.
Уже пізніше я дізналася, що здавна в Україні вважалося поганою прикметою рахувати те, що прибуло в господарстві: курчат, кроленят, каченят, кількість зібраних яєць чи помідорів тощо. Люди боялися втратити здобуте та в такий спосіб захищали себе якщо не від болю втрати, то хоча б від болю невиправданих сподівань.
Проте, очевидно, що добре порядкування неможливе без обліку. Тож господині використовували для лічби несправжні слова:
«Моно, двоно, троно, чатер, патер, шістер, містер, шутка, вутка, чах».
Це був такий лайфхак, як обійти забобон. Він дозволяв порахувати до десяти без використання чисел. Вважається, що ці слова вигадали діти. Малеча використовувала їх як лічилку, щоби визначити, хто буде водити в іграх, або для того, щоби вдавати знання іноземних мов.
Вам можуть трапитися різні версії цієї лічилки, вище я навела найбільш відому. Я знаю: прикмети та забобони поступово відходять у минуле. Гадаю, це добре. Але мені все ж трошки шкода, що несправжні числівники можуть стати забутими.
Comments